Ч 2 ст 195

Кодекс Украины об административных правонарушениях (КУоАП Украины) с комментариями к статьям

Стаття 195(2). Порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них

Порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них – тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією газових пістолетів і револьверів та патронів до них або без такої, а на посадових осіб — від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією газових пістолетів і револьверів та патронів до них або без такої.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією газових пістолетів і револьверів та патронів до них, а на посадових осіб — від п’яти До десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією газових пістолетів і револьверів та патронів до них.

Коментар:

Об’єктом цього правопорушення є громадський порядок та громадська безпека.

Предметом цього правопорушення є встановлений порядок придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них.

Вимоги щодо дотримання порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них. Викладені в Положенні про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 07.09.1993 р. До спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, дозволених до виготовлення, реалізації (продажу), придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування, належать: упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики); газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Дозволи на придбання і зберігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них видаються органами внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного, за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми про те, що за станом здоров’я вони можуть володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з порядком їх зберігання (носіння) і застосування. Кількість газових пістолетів (револьверів), які можуть бути у власності громадян, не обмежується

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, може виражатися як в діях, пов’язаних з неналежним виконанням встановлених правил, так і у бездіяльності, яка полягає у невиконанні встановлених вимог.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб’єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни, що досягли 18-річного віку.

Кодекс Украины об административных нарушениях
Статья 195-2. Нарушение порядка приобретения, хранения, регистрации или учета газовых пистолетов и револьверов и патронов к ним

Нарушение порядка приобретения, хранения, регистрации или учета газовых пистолетов и револьверов и патронов к ним —

влечет наложение штрафа на граждан от одного до трех необлагаемых минимумов доходов граждан с конфискацией газовых пистолетов и револьверов и патронов к ним или без таковой, а на должностных лиц — от двух до пяти необлагаемых минимумов доходов граждан с конфискацией газовых пистолетов и револьверов и патронов к ним или без таковой.

Те же действия, совершенные лицом, которое в течение года подвергалось административному взысканию за нарушение, предусмотренное частью первой настоящей статьи, —

влекут наложение штрафа на граждан от двух до пяти необлагаемых минимумов доходов граждан с конфискацией газовых пистолетов и револьверов и патронов к ним, а на должностных лиц — от пяти до десяти необлагаемых минимумов доходов граждан с конфискацией газовых пистолетов и револьверов и патронов к ним.

Науково-практичний коментар до ст. 195 Сімейного кодексу України

Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, при-

судженими у частці від заробітку (доходу)

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у част-

ці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактич-

ного заробітку (доходу), який платник аліментів одержу-

вав за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

2. Якщо платник аліментів не працював на час виник-

нення заборгованості, але працює на час визначення її

розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу),

який він одержує.

3. Якщо платник аліментів не працював на час виник-

нення заборгованості і не працює на час визначення її роз-

міру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної

плати працівника відповідної кваліфікації або неквалі-

фікованого працівника для даної місцевості.

4. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється

державним виконавцем, а у разі спору — судом.

1. Визначення заборгованості за аліментами, які стягува-

лися у твердій грошовій сумі, труднощів не викликає, а тому

Сімейний кодекс України не містить щодо цього спеціальної

2. Стаття 195 СК стосується випадків, коли розмір алімен-

тів визначено у частці від заробітку (доходу), і передбачає три

Частина перша статті 195 СК встановлює порядок визна-

чення заборгованості, якщо платник аліментів працював на

час її виникнення. У цій ситуації розмір заборгованості ви-

значається відповідно до розміру фактичного його заробітку

3. Частина друга статті 195 СК стосується випадків, коли

платник аліментів не працював на час виникнення заборгова-

ності, але працює в момент визначення заборгованості. У цьо-

му разі заборгованість визначається відповідно до його тепе-

4. Найбільш складною є ситуація, коли платник аліментів

не працював і не працює. У цьому разі, якщо, наприклад,

платник аліментів має кваліфікацію інженера-геодезиста, за-

боргованість має визначатися із середньої заробітної плати ін-

женера-геодезиста. Якщо платник аліментів не має кваліфі-

кації, заборгованість належить визначати виходячи із заро-

бітної плати некваліфікованого працівника.

Величина середнього заробітку відповідного спеціаліста

або некваліфікованого працівника співвідноситься з певною

місцевістю (містом, областю), інформацію про яку на вимогу

суду має надати управління статистики.

5. Якщо платник аліментів не погоджується з розміром за-

боргованості, визначеним державним виконавцем, він має

Український юридичний портал

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

1. Безпосередній об’єкт злочину — відносини власності. Додатковий об’єкт — особиста безпека людини.

2. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у погрозі знищення чужо­го майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Щодо по­няття погрози і поняття знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом (див. коментар до статей 129 і 194 КК). За об’єктивними ознаками погроза повинна бути такою (її інтен­сивність, обставини дій особи, що загрожує, засоби загрози, особистість вин­ного, серйозність його намірів та ін.), щоб були реальні підстави побоюва­тися з боку особи, якій адресована погроза, здійснення такої загрози.

Цей злочин з усіченим складом і вважається закінченим з моменту здійснення погрози, за наявності реальних підстав побоюватися її виконан­ня. Якщо після погрози майно знищене, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мо­тиви і мета погрози можуть бути різними — помста, ненависть, нездорова конкуренція тощо. Якщо погроза здійснюється з хуліганських мотивів у процесі вчинення хуліганських дій, вчинене охоплюється ст. 296 КК (хуліганство) і додаткової кваліфікації за ст. 195 КК не потребує. Погроза знищення майна, поєднана із вимаганням, тобто вимогою передачі чужого майна або права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характе­ру на користь винного, кваліфікується за ст. 189 КК як вимагання.

4. Суб’єкт злочину — загальний, будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

Ч 2 ст 195

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

2. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

3. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

4. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору — судом.

1. Стаття 195 СК регулює три можливі випадки визначення розміру заборгованості за аліментами, коли розмір аліментів присуджено у частці від заробітку (доходу) платника аліментів (визначення заборгованості за аліментами, присудженими у твердій грошовій сумі, складнощів не має, у зв’язку з чим, СК не передбачає щодо цього окремої норми).

Частина 1 даної статті закріплює положення щодо порядку визначення заборгованості за аліментами, у випадку, коли платник аліментів працював і одержував заробітну плату або інший дохід за час, протягом якого не провадилося стягнення аліментів. У такому випадку заборгованість за аліментами визначається виходячи із фактичного заробітку (доходу) за період, коли виникла заборгованість.

При визначенні заборгованості по сплаті аліментами на дітей для визначення заборгованості платник аліментів повинен подати державному виконавцю дані про свій заробіток та інші доходи, отримані ним протягом даного періоду часу. На підставі цих даних державний виконавець обчислює розмір заборгованості за аліментами, що підлягають сплаті за період утворення заборгованості.

2. Частина 2 даної статті встановлює правило щодо порядку визначення заборгованості за аліментами у випадку, коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру. У такому випадку заборгованість за аліментами визначається із заробітку (доходу), який платник аліментів одержує в конкретний час.

3. Частина 3 статті, що коментується, врегульовує ситуацію щодо визначення розміру заборгованості у випадках, коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру. Закон встановлює, що у такому випадку заборгованість обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації. Якщо ж платник аліментів не має кваліфікації, заборгованість за аліментами необхідно визначати на підставі заробітної плати некваліфікованого працівника.

При врахуванні середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника їх величина співвідноситься із величиною встановленою для даної місцевості — міста, області. Інформацію про величину такої заробітної плати у певній місцевості має управління статистики, яке на вимогу суду зобов’язане її надати.

4. Коментованою статтею закріплено положення, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі виникнення спору між сторонами щодо визначення заборгованості за аліментами її розмір обчислюється судом.

5. При визначенні розміру заборгованості державний виконавець або суд повинен проводити індексацію аліментних платежів відповідно до ч. 2 ст. 184 СК (див. коментар до неї).

6. Правила, що закріплені у статті, що коментується, відповідають вимогам ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Так, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем за місцем виконання судового рішення виходячи із фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, або заробітку (доходу), одержуваного ним на момент визначення заборгованості, у твердій грошовій сумі або у відсотках. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, заборгованість обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. У разі виникнення спору щодо визначення заборгованості за аліментами її розмір обчислюється судом (ч. 7).