Ст 161 податковий кодекс

Ст 161 податковий кодекс

161.1. У разі укладення договорів із нерезидентами не дозволяється включення до них податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

161.2. У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У разі необхідності внесення змін до цього переліку такі зміни вносяться не пізніше ніж за три місяці до нового звітного (податкового) року та вводяться в дію з початку нового звітного (податкового) року.

161.3. Під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

161.4. Суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим розділом.

161.5. Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

161.6. Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах:

податок на капітал/майно та приріст капіталу;

податки на реалізацію (продаж);

інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

161.7. Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

161.1. У даному підпункті визначається, що підприємствам забороняється у разі укладення договорів із нерезидентами включати до них податкові застереження.

Застереження в угодах – це спеціально зазначені в договорах умови, згідно з якими регулюються відносини сторін, що домовляються в разі настання непередбаченої раніше, але цілком вірогідної події. Об’єктом застереження можуть бути всі аспекти та умови виконання торговельної угоди або контракту. Під податковим застереженням розуміють умову, згідно з якою кожна сторона зобов’язується за свій рахунок сплатити всі податки та збори відносно цієї угоди на території своєї країни. Дане застереження регулює відносини між експортерами та імпортерами щодо сплати податків.

Враховуючи викладене, сплата на користь нерезидента-кредитора додаткової суми у розмірі, що компенсує нерезиденту суму податкового утримання в Україні, суперечить вимогам чинного законодавства. Підтвердженням цього є п. 87.7 ст. 87 ПКУ, відповідно до якого переуступку податкових зобов’язань третім особам заборонено.

161.2. Коментованою нормою Кодексу визначено порядок віднесення до складу витрат платника податку витрат на оплату вартості товарів (робіт, послуг) при укладенні договорів з нерезидентами, які мають офшорний статус.

Термін «нерезиденти, що мають офшорний статус» висвітлено у п. 161.3 ст. 161 ПКУ.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору визначається ст. 628 Цивільного кодексу, відповідно до якої обов’язковими складовими договору є умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

При здійсненні купівлі товарів (робіт, послуг) між сторонами укладається господарський договір, умови якого зазначені у ст. 180 Господарського кодексу.

Із вищенаведеної норми випливає, що обмеження в частині включення до складу витрат платника податку витрат на оплату вартості товарів (робіт, послуг) застосовується, якщо:

– нерезидент, з яким укладено договір на оплату товарів (робіт, послуг), розташований в офшорній зоні;

– розрахунки за товари (роботи, послуги) здійснюються через нерезидентів, розташованих в офшорній зоні (як через посередників у розрахунках);

– оплата за товари (роботи, послуги) здійснюється через банківські рахунки нерезидентів, розташованих в офшорній зоні.

При здійсненні розрахунків за товари (роботи, послуги) на користь нерезидентів, які розташовані не в офшорній зоні, але мають рахунки у банківських установах, розташованих в офшорній зоні, через які здійснюється оплата, обмеження щодо включення до витрат платника податку витрат на оплату вартості товарів (робіт, послу) не застосовується.

Витрати платників податку на оплату товарів, придбаних в офшорних зонах, відносяться до витрат такого платника податку в сумі 85 %, незалежно від того, яким чином здійснена оплата товару: чи то в грошовій формі, чи то в натуральній (бартерні поставки).

Зазначимо, що правило 85-відсоткового ліміту діє також у випадках, коли підприємство оприбутковує товари, отримані з офшорної зони, незалежно від того, чи був сплачений за них аванс.

Витрати за операціями придбання товарів в офшорних зонах нараховуються з моменту їх виникнення згідно із правилами, встановленими ст. 152 цього розділу, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Щодо витрат за митними платежами та податками, що сплачує платник податку при ввезенні імпортного товару на територію України, то вони включаються до складу витрат відповідно до пп. 138.10.4 ст. 138 ПКУ. Тобто вартість товарів, придбаних у нерезидента з офшорним статусом, включається до складу витрат відповідно до одного пункту Кодексу, а сума митних платежів та податків – відповідно до іншого.

Так, пунктом п. 161.2 ст. 161 ПКУ до складу витрат платника податку включаються витрати, понесені у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів. Тобто від визначеної договором вартості товару треба взяти 85 відсотків, і цю суму вже можна віднести до витрат такого платника податку. Решта 15 відсотків витрат на придбання товарів в офшорній зоні на витрати не відносяться.

Положення, визначені у п. 161.2 ст. 161, можуть застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

При внесенні змін до цього переліку такі зміни необхідно вносити не пізніше, ніж за 3 місяці до нового звітного (податкового) року та вводити в дію з початку нового звітного (податкового) року.

161.3. Цей пункт пояснює сутність вживаного у ст. 161 терміна «нерезиденти, що мають офшорний статус», під яким слід розуміти нерезидента (див. пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ), що розташований на території офшорних зон. Офшорною зоною є один із видів вільних економічних зон . Їх відносять до сервісних вільно-економічних зон , особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високого рівня банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

Крім того, більшість офшорних зон має відносно прості вимоги з ліцензування і регулювання фінансових компаній та інших фірм.

Особливістю офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найважливіше, забезпечення ефективного режиму фінансової секретності.

Зазначені привілеї впливають на рішення підприємців щодо вибору місця реєстрації суб’єкта господарювання на користь офшорних зон.

З юридичної точки зору, класична офшорна компанія – це суб’єкт господарювання, що знаходиться у власності нерезидентів тієї держави, де вона зареєстрована, отримує прибуток за її межами, керується з-за кордону, не сплачує податок на прибуток (або сплачує його за мінімальними ставками). Як правило, офшорні компанії не мають керівного офісу в місці реєстрації, юридична адреса надається місцевими фірмами. Але існують випадки, коли законодавство не забороняє створення адміністративних офісів в офшорних зонах та надає право резидентам бути співвласниками офшорних компаній.

Офшорна компанія за своїм статусом не відрізняється від інших організацій, що мають статус юридичних осіб: реєструється у встановленому порядку, має передбачену законом організаційно-правову форму, визначену структуру управління, юридичну адресу, банківський рахунок та інші ознаки.

При цьому варто зазначити, що перелік офшорних зон встановлений розпорядженням Кабміну від 24.02.2003 р. № 77-р., згідно з яким до них належать: Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен, Острів Олдерні , Бахрейн , Беліз, Андорра, Гібралтар, Монако, Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багамські, Острови, Барбадос, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Віргінські Острови (США), Гренада, Кайманові Острови, Монтсеррат, Нідерландські Антильські Острови, Пуерто-Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Співдружність Домініки, Теркс і Кайкос, Ліберія, Сейшельські Острови, Вануату, Маршальські Острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Самоа, Мальдівська Республіка.

За умови, коли нерезидентом, який розташований в офшорній зоні, було надано платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, такий нерезидент не є нерезидентом з офшорним статусом. В Україні до «консульських установ» відносять генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства. Консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України. Таким чином, з метою визначення статусу нерезидента, який є резидентом країни, що входить до переліку офшорних зон, згідно з розпорядженням КМУ від 24.02.2003 р. № 77-р, виписка з його правоустановчих документів повинна містити інформацію, що підтверджує неофшорний статус такого нерезидента.

161.4. Цей пункт визначає, що суми податку на дохід (прибуток) одержані за межами території України, її континентального шельфу та виключно (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час оплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. Тобто платник має право зменшити суму податку на прибуток з джерелом походження з України, обраховану за правилами, встановленими цим розділом, на суму податку на прибуток, що була сплачена ним за кордоном.

161.5. Цей пункт визначає, що розмір зарахованих сум податку із іноземних джерел, що сплачені за кордоном, не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні. За умови якщо зазначені суми перевищують суми податку, сплаченого в Україні, різниця між цими сумами не може зараховуватися у зменшення податкових зобов’язань такого платника.

161.6. Цей пункт визначає перелік податків, сплачених в інших країнах, які не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань, зокрема податок на капітал/майно та приріст капіталу, поштові податки, податки на реалізацію (продаж) та інші непрямі податки, незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав. Разом з тим, ці податки не належать до жодного з видів податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, визначених у ст. 9–10 ПКУ.

161.7. Цей пункт визначає необхідність подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів з метою зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку.

Перелік країн, з якими Україна уклала договори про уникнення подвійного оподаткування, наведений у Листі ДПА України «Про застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування» від 11.01.2005 р. № 464/7/12-0117.

Нововведення нового Податкового кодексу

Міністерство фінансів презентувало компромісний варіант довгоочікуваної податкової реформи. Серед її головних позитивних особливостей — простота, нейтральність, платоспроможність й інвестиційна привабливість. Принаймні, так характеризували податкову реформу у Міністерсві фінансів України.

Які ж особливості нового Податкового кодексу? По-перше, збільшено штрафи. Так, задля посилення відповідальності за порушення, платникам податків подвоїли штрафи за бухгалтерські помилки і запізніле надання необхідних відомостей. Нині штраф за такі порушення складає 510 гривень. У випадку повторного порушення — 1020 гривень.

У десять разів посилена фінансова відповідальність платника за порушення строків зберігання документів. Якщо зараз за це доводиться викладати стандартні суми 510 гривень і 1020 гривень, то вже дуже скоро незабезпечення платником податків відповідного зберігання первинних документів, облікових та інших реєстрів, бухгалтерської та статистичної звітності, а також інших документів, які стосуються нарахування і сплати податків і зборів коштуватиме йому 5100 гривень. Ті ж дії, вчинені повторно, — 10200 гривень.

А ось, щоб виплатити чистий прибуток, підприємству доведеться заплатити більше 40% (20% — податок на прибуток і 20% — ПДФО). Окрім того, військовий збір у 2016 році залишається без змін.

Прибуток. Базова (основна) ставка податку становить 20% (йдеться у новому Податковому кодексі).

Стаття 161. Ставки податку

161.1. Ставка податку становить 20 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 161.2-161.3 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв»язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, пасивних доходів.

161.2. Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

161.3. Ставка податку може становити 0 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

164.7. Оподаткування дивідендів.

164.7.4. Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною пунктом 161.1 статті 161 цього Кодексу.

Ще одне нововведення нового Податкового кодексу України – заборона експортно-імпортних товарних операцій для підприємців групи «Б».

Підприємці групи «Б», відповідно до проекту ПКУ, не матимуть права здійснювати експортно-імпортні операції з ввезення і вивезення товарів за кордон, і це стосується усіх видів договорів. Тобто, якщо бізнесмен хоче робити закупівлі або поставки за кордон – він повинен відкрити підприємство.

Жорсткими стали умови РРО для платників єдиного податку. Якщо зараз підприємці 2-3 груп володіють «індульгенцією» щодо обов’язку застосовувати РРО за умови, що їх дохід за рік не перевищив 1 мільйон гривень, то з 2016 року таких преференцій більше не передбачається. Орієнтовно з липня 2016 для всіх суб’єктів – платників єдиного соціального внеску (окрім торгівлі на ринках і майстерень) – прийняття готівки буде прирівнюватися до використання РРО.

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються платниками єдиного податку у такому порядку:

платниками єдиного податку групи «А» — з 1 січня 2019 року;

платниками єдиного податку групи «B», які сплачували єдиний податок у 2015 році у складі другої групи платників єдиного податку у редакції цього Кодексу, що діяла до 1 січня 2016 року, — з 1 січня 2016 року, а для всіх інших платників єдиного податку цієї групи — з 1 липня 2016 року.

Стаття 153 Податкового кодексу втратила чинність з 01.01.2015

З 01.01.2015 року набрала чинності нова редакція Податкового кодексу України.

Найбільш суттєві змінився порядок оподаткування прибутку підприємств, зокрема торговців цінними паперами.

Так, із Податкового кодексу України вилучені статті 143-161, в тому числі стаття 153, зокрема пункт 153.8. «Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами» та пункт 153.9, який визначає виключення із норм п.153.8.

Звертаємо увагу, що вже не є чинними норми, які:

визначають критерії перебування цінних паперів в обігу на фондовій біржі (153.2):

а) цінні папери допущені до обігу хоча б на одній фондовій біржі. При цьому перелік іноземних фондових бірж визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

б) ціни цінних паперів (біржовий курс) на українських фондових біржах розраховуються (встановлюються) відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

в) інформація про ціни (біржовий курс, останню поточну ціну цінного папера, або результати котирування) цінних паперів обов’язково розміщується на веб-сайті фондової біржі та у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також може публікуватися в засобах масової інформації (зокрема електронних) та бути надана фондовою біржею будь-якій заінтересованій особі протягом трьох років після дати здійснення операцій з такими цінними паперами;

зобов’язують окремо визначати фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями с цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі (153.1; 153.3);

зобов’язують не враховувати при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами або деривативами витрати, пов’язані з придбанням цінних паперів або деривативів емітента, інформація щодо якого містилася на дату вчинення правочину в переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності (153.4).

ПАРД опрацьовує зміни у податковому законодавстві та планує провести найближчим часом семінар з цих питань.

Податковий кодекс України (зміст)

ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
Iз змінами і доповненнями, включаючи останні зміни, внесені Законами України від 04.07.2012 р. №5043-VI,
від 05.07.2012 р. №5083-VI, від 05.07.2012 р. №5091-VI, від 06.07.2012 р. №5180-VI

  • Стаття 1. Сфера дії Податкового кодексу України
  • Стаття 2. Внесення змін до Податкового кодексу України
  • Стаття 3. Податкове законодавство України
  • Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
  • Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами
  • Стаття 6. Поняття податку та збору
  • Стаття 7. Загальні засади встановлення податків і зборів
  • Стаття 8. Види податків та зборів
  • Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори
  • Стаття 10. Місцеві податки та збори
  • Стаття 11. Спеціальні податкові режими
  • Стаття 12. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів
  • Стаття 13. Усунення подвійного оподаткування
  • Стаття 14. Визначення понять
  • Стаття 15. Платники податків
  • Стаття 16. Обов’язки платника податків
  • Стаття 17. Права платника податків
  • Стаття 18. Податкові агенти
  • Стаття 19. Представники платника податків
  • Стаття 19 1 . Функції органів державної податкової служби
  • Стаття 20. Права органів державної податкової служби
  • Стаття 21. Обов’язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів
  • Стаття 22. Об’єкт оподаткування
  • Стаття 23. База оподаткування
  • Стаття 24. Одиниця виміру бази оподаткування
  • Стаття 25. Ставка податку
  • Стаття 26. Базова (основна) ставка податку
  • Стаття 27. Гранична ставка податку
  • Стаття 28. Абсолютна та відносна ставки податку
  • Стаття 29. Обчислення суми податку
  • Стаття 30. Податкові пільги
  • Стаття 31. Строк сплати податку та збору
  • Стаття 32. Зміна строку сплати податку та збору
  • Стаття 33. Податковий період
  • Стаття 34. Види податкового періоду
  • Стаття 35. Порядок сплати податків та зборів
  • Стаття 36. Податковий обов’язок
  • Стаття 37. Виникнення, зміна і припинення податкового обов’язку
  • Стаття 38. Виконання податкового обов’язку
  • Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

  • Стаття 40. Сфера застосування цього розділу
  • Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення
  • Стаття 42. Листування з платником податків
  • Стаття 43. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань
  • Стаття 44. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності
  • Стаття 45. Податкова адреса

ГЛАВА 2. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ

  • Стаття 46. Податкова декларація (розрахунок)
  • Стаття 47. Особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності
  • Стаття 48. Складення податкової декларації
  • Стаття 49. Подання податкової декларації до органів державної податкової служби
  • Стаття 50. Внесення змін до податкової звітності
  • Стаття 51. Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків — фізичним особам

ГЛАВА 3. ПОДАТКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

  • Стаття 52. Податкова консультація
  • Стаття 53. Наслідки застосування податкових консультацій

ГЛАВА 4. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПОДАТКОВИХ ТА/АБО ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ, ПОРЯДОК ЇХ СПЛАТИ ТА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

  • Стаття 54. Визначення сум податкових та грошових зобов’язань
  • Стаття 55. Скасування рішень контролюючих органів
  • Стаття 56. Оскарження рішень контролюючих органів
  • Стаття 57. Строки сплати податкового зобов’язання
  • Стаття 58. Податкове повідомлення-рішення
  • Стаття 59. Податкова вимога
  • Стаття 60. Відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги

ГЛАВА 5. ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ

  • Стаття 61. Визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення
  • Стаття 62. Способи здійснення податкового контролю

ГЛАВА 6. ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

  • Стаття 63. Загальні положення щодо обліку платників податків
  • Стаття 64. Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб
  • Стаття 65. Облік самозайнятих осіб
  • Стаття 66. Внесення змін до облікових даних платників податків, крім фізичних осіб, які не зареєстровані підприємцями та не провадять незалежну професійну діяльність
  • Стаття 67. Підстави та порядок зняття з обліку в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб
  • Стаття 68. Iнформація, що подається для обліку платників податків органами державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та іншими органами
  • Стаття 69. Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах
  • Стаття 70. Державний реєстр фізичних осіб — платників податків

ГЛАВА 7. IНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

  • Стаття 71. Визначення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби
  • Стаття 72. Збір податкової інформації
  • Стаття 73. Отримання податкової інформації органами державної податкової служби
  • Стаття 74. Обробка та використання податкової інформації

ГЛАВА 8. ПЕРЕВІРКИ

  • Стаття 75. Види перевірок
  • Стаття 76. Порядок проведення камеральної перевірки
  • Стаття 77. Порядок проведення документальних планових перевірок
  • Стаття 78. Порядок проведення документальних позапланових перевірок
  • Стаття 79. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки
  • Стаття 80. Порядок проведення фактичної перевірки
  • Стаття 81. Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок
  • Стаття 82. Строки проведення виїзних перевірок
  • Стаття 83. Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок
  • Стаття 84. Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби
  • Стаття 85. Надання платниками податків документів
  • Стаття 86. Оформлення результатів перевірок

ГЛАВА 9. ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

  • Стаття 87. Джерела сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків
  • Стаття 88. Зміст податкової застави
  • Стаття 89. Виникнення права податкової застави
  • Стаття 90. Податковий пріоритет
  • Стаття 91. Податковий керуючий
  • Стаття 92. Узгодження операцій із заставленим майном
  • Стаття 93. Припинення податкової застави
  • Стаття 94. Адміністративний арешт майна
  • Стаття 95. Продаж майна, що перебуває у податковій заставі
  • Стаття 96. Погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств
  • Стаття 97. Погашення грошових зобов’язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством
  • Стаття 98. Порядок погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків або передачі цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства в оренду чи концесію
  • Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов’язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
  • Стаття 100. Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків
  • Стаття 101. Списання безнадійного податкового боргу
  • Стаття 102. Строки давності та їх застосування

ГЛАВА 10. ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ ТА ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ ЗА ЗАПИТАМИ КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

  • Стаття 103. Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України
  • Стаття 104. Порядок надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах
  • Стаття 105. Узгодження суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах
  • Стаття 106. Відкликання податкових повідомлень в міжнародних правовідносинах або податкових вимог
  • Стаття 107. Заходи щодо стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах
  • Стаття 108. Нарахування пені та штрафних санкцій на суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах

ГЛАВА 11. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

  • Стаття 109. Загальні положення
  • Стаття 110. Особи, які притягаються до відповідальності за вчинення правопорушень
  • Стаття 111. Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
  • Стаття 112. Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності
  • Стаття 113. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи)
  • Стаття 114. Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)
  • Стаття 115. Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі вчинення кількох порушень
  • Стаття 116. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)
  • Стаття 117. Порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби
  • Стаття 118. Порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків
  • Стаття 119. Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб — платників податків
  • Стаття 120. Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності
  • Стаття 121. Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
  • Стаття 122. Порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою — підприємцем
  • Стаття 123. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання
  • Стаття 124. Відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби
  • Стаття 125. Порушення порядку отримання та використання торгового патенту
  • Стаття 126. Порушення правил сплати (перерахування) податків
  • Стаття 127. Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати
  • Стаття 128. Неподання або подання з порушенням строку банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби
  • Стаття 129. Пеня
  • Стаття 130. Зупинення строків нарахування пені
  • Стаття 131. Порядок сплати пені, нарахованої за невиконання податкового зобов’язання
  • Стаття 132. Порядок нарахування пені у разі порушення умов, за яких надавалося звільнення (умовне звільнення) від оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України
  • Стаття 133. Платники податку
  • Стаття 134. Об’єкт оподаткування
  • Стаття 135. Порядок визначення доходів та їх склад
  • Стаття 136. Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування
  • Стаття 137. Порядок визнання доходів
  • Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання
  • Стаття 139. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку
  • Стаття 140. Особливості визнання витрат подвійного призначення
  • Стаття 141. Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями
  • Стаття 142. Особливості визначення складу витрат на виплати фізичним особам згідно з трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру
  • Стаття 143. Особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи
  • Стаття 144. Об’єкти амортизації
  • Стаття 145. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів. Методи нарахування амортизації
  • Стаття 146. Визначення вартості об’єктів амортизації
  • Стаття 147. Облік операцій із землею та її капітальним поліпшенням
  • Стаття 148. Амортизація витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин
  • Стаття 149. Податкова база
  • Стаття 150. Порядок урахування від’ємного значення об’єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів
  • Стаття 151. Ставки податку
  • Стаття 152. Порядок обчислення податку
  • Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
  • Стаття 154. Звільнення від оподаткування
  • Стаття 155. Особливості оподаткування виробників сільськогосподарської продукції
  • Стаття 156. Особливості оподаткування страховика
  • Стаття 157. Оподаткування неприбуткових установ та організацій
  • Стаття 158. Особливості оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв’язку із впровадженням енергоефективних технологій
  • Стаття 159. Безнадійна та сумнівна заборгованість
  • Стаття 160. Особливості оподаткування нерезидентів
  • Стаття 161. Спеціальні правила
  • Стаття 162. Платники податку
  • Стаття 163. Об’єкт оподаткування
  • Стаття 164. База оподаткування
  • Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
  • Стаття 166. Податкова знижка
  • Стаття 167. Ставки податку
  • Стаття 168. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету
  • Стаття 169. Перерахунок податку та податкові соціальні пільги
  • Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
  • Стаття 171. Особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету
  • Стаття 172. Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна
  • Стаття 173. Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна
  • Стаття 174. Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав
  • Стаття 175. Визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки
  • Стаття 176. Забезпечення виконання податкових зобов’язань
  • Стаття 177. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування
  • Стаття 178. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність
  • Стаття 179. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації)
  • Стаття 180. Платники податку
  • Стаття 181. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку
  • Стаття 182. Добровільна реєстрація платників податку
  • Стаття 183. Порядок реєстрації платників податку
  • Стаття 184. Анулювання реєстрації платника податку
  • Стаття 185. Визначення об’єкта оподаткування
  • Стаття 186. Місце постачання товарів та послуг
  • Стаття 187. Дата виникнення податкових зобов’язань
  • Стаття 188. Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг
  • Стаття 189. Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках
  • Стаття 190. Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України
  • Стаття 191. Особливості визначення бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі, та для товарів, що ввозяться на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі
  • Стаття 192. Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту)
  • Стаття 193. Розміри ставок податку
  • Стаття 194. Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою
  • Стаття 195. Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою
  • Стаття 196. Операції, що не є об’єктом оподаткування
  • Стаття 197. Операції, звільнені від оподаткування
  • Стаття 198. Податковий кредит
  • Стаття 199. Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту
  • Стаття 200. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків
  • Стаття 201. Податкова накладна
  • Стаття 202. Звітні (податкові) періоди
  • Стаття 203. Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом
  • Стаття 204. Виключена.
  • Стаття 205. Виключена.
  • Стаття 206. Особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму
  • Стаття 207. Порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності
  • Стаття 208. Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України
  • Стаття 209. Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства
  • Стаття 210. Спеціальний режим оподаткування діяльності щодо виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату
  • Стаття 211. Особливості оподаткування операцій, пов’язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему
  • Стаття 212. Платники податку
  • Стаття 213. Об’єкти оподаткування
  • Стаття 214. База оподаткування
  • Стаття 215. Підакцизні товари та ставки податку
  • Стаття 216. Дата виникнення податкових зобов’язань
  • Стаття 217. Порядок обчислення податку з товарів, вироблених на митній території України
  • Стаття 218. Порядок обчислення податку з товарів, які ввозяться на митну територію України
  • Стаття 219. Виключена.
  • Стаття 220. Особливості обчислення податку за адвалорними ставками
  • Стаття 221. Особливості обчислення податку з тютюнових виробів
  • Стаття 222. Порядок і строки сплати податку
  • Стаття 223. Складення та подання декларації з акцизного податку
  • Стаття 224. Контроль за сплатою податку
  • Стаття 225. Особливості оподаткування алкогольних напоїв
  • Стаття 226. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів
  • Стаття 227. Ввезення на митну територію України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів
  • Стаття 228. Контроль за надходженням податку з алкогольних напоїв і тютюнових виробів
  • Стаття 229. Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напряму його використання
  • Стаття 230. Акцизні склади
  • Стаття 231. Платники збору
  • Стаття 232. Об’єкти оподаткування збором
  • Стаття 233. База оподаткування збором
  • Стаття 234. Ставки збору
  • Стаття 235. Пільги щодо збору
  • Стаття 236. Податковий період
  • Стаття 237. Строк сплати збору
  • Стаття 238. Порядок обчислення збору
  • Стаття 239. Порядок сплати збору
  • Стаття 240. Платники податку
  • Стаття 241. Податкові агенти
  • Стаття 242. Об’єкт та база оподаткування
  • Стаття 243. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
  • Стаття 244. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення
  • Стаття 245. Ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти
  • Стаття 246. Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах
  • Стаття 247. Ставки податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені)
  • Стаття 248. Ставки податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк
  • Стаття 249. Порядок обчислення податку
  • Стаття 250. Порядок подання податкової звітності та сплати податку
  • Стаття 251. Платники рентної плати
  • Стаття 252. Об’єкт оподаткування
  • Стаття 253. Ставки оподаткування
  • Стаття 254. Порядок обчислення податкових зобов’язань та строк сплати
  • Стаття 255. Контроль та відповідальність платників
  • Стаття 256. Платники рентної плати
  • Стаття 257. Об’єкт оподаткування
  • Стаття 258. Ставки рентної плати
  • Стаття 259. Коригуючі коефіцієнти
  • Стаття 260. Порядок обчислення податкових зобов’язань та строк сплати
  • Стаття 261. Контроль та відповідальність платників
  • Стаття 262. Плата за користування надрами
  • Стаття 263. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин
  • Стаття 264. Плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин
  • Стаття 265. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
  • Стаття 266. Збір за місця для паркування транспортних засобів
  • Стаття 267. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
  • Стаття 268. Туристичний збір
  • Стаття 269. Платники податку
  • Стаття 270. Об’єкти оподаткування
  • Стаття 271. База оподаткування
  • Стаття 272. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)
  • Стаття 273. Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)
  • Стаття 274. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)
  • Стаття 275. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
  • Стаття 276. Особливості встановлення ставок земельного податку
  • Стаття 277. Ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь та садівницьких товариств, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
  • Стаття 278. Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів нормативну грошову оцінку яких не проведено
  • Стаття 279. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
  • Стаття 280. Ставки податку за земельні ділянки на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
  • Стаття 281. Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб
  • Стаття 282. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб
  • Стаття 283. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню
  • Стаття 284. Особливості застосування пільгового оподаткування
  • Стаття 285. Податковий період
  • Стаття 286. Порядок обчислення плати за землю
  • Стаття 287. Строк сплати плати за землю
  • Стаття 288. Орендна плата
  • Стаття 289. Iндексація нормативної грошової оцінки земель
  • Стаття 290. Порядок зарахування до бюджетів плати за землю

ГЛАВА 1. СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ

  • Стаття 291. Загальні положення
  • Стаття 292. Порядок визначення доходів та їх склад
  • Стаття 293. Ставки єдиного податку
  • Стаття 294. Податковий (звітний) період
  • Стаття 295. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку
  • Стаття 296. Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку
  • Стаття 297. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку
  • Стаття 298. Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування
  • Стаття 299. Порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку
  • Стаття 300. Відповідальність платника єдиного податку

ГЛАВА 2. ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК

  • Стаття 301. Платники податку
  • Стаття 302. Об’єкт оподаткування
  • Стаття 303. База оподаткування
  • Стаття 304. Ставки податку
  • Стаття 305. Податковий (звітний) період
  • Стаття 306. Порядок нарахування та строки сплати податку
  • Стаття 307. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами
  • Стаття 308. Порядок набуття та скасування статусу платника податку
  • Стаття 309. Відповідальність платників податку

ГЛАВА 3. ЗБІР У ВИГЛЯДІ ЦІЛЬОВОЇ НАДБАВКИ ДО ДІЮЧОГО ТАРИФУ НА ЕЛЕКТРИЧНУ І ТЕПЛОВУ ЕНЕРГІЮ, КРІМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, ВИРОБЛЕНОЇ КВАЛІФІКОВАНИМИ КОГЕНЕРАЦІЙНИМИ УСТАНОВКАМИ

  • Стаття 310. Платники збору
  • Стаття 311. Об’єкт оподаткування збором
  • Стаття 312. Ставки збору
  • Стаття 313. Порядок обчислення і сплати збору

ГЛАВА 4. ЗБІР У ВИГЛЯДІ ЦІЛЬОВОЇ НАДБАВКИ ДО ДІЮЧОГО ТАРИФУ НА ПРИРОДНИЙ ГАЗ ДЛЯ СПОЖИВАЧІВ УСІХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ

  • Стаття 314. Платники збору
  • Стаття 315. Об’єкт оподаткування збором
  • Стаття 316. Ставки збору
  • Стаття 317. Порядок обчислення і сплати збору
  • Стаття 318. Платники збору
  • Стаття 319. Об’єкт оподаткування збором
  • Стаття 320. Ставки збору
  • Стаття 321. Порядок обчислення збору
  • Стаття 322. Порядок сплати збору
  • Стаття 323. Платники збору
  • Стаття 324. Об’єкт оподаткування збором
  • Стаття 325. Ставки збору
  • Стаття 326. Порядок обчислення збору
  • Стаття 327. Особливості обчислення збору при встановленні лімітів використання води
  • Стаття 328. Порядок сплати збору
  • Стаття 329. Платники збору
  • Стаття 330. Об’єкт оподаткування збором
  • Стаття 331. Ставки збору
  • Стаття 332. Порядок обчислення збору
  • Стаття 333. Порядок перерахунку збору
  • Стаття 334. Порядок сплати збору
  • Стаття 335. Порядок оподаткування інвестора під час виконання угоди про розподіл продукції
  • Стаття 336. Особливості сплати податку на прибуток
  • Стаття 337. Особливості сплати податку на додану вартість
  • Стаття 338. Особливості справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин
  • Стаття 339. Особливості здійснення контролю за виконанням угоди про розподіл продукції
  • Стаття 340. Гарантії у разі внесення змін до податкового законодавства
  • Стаття 341. Служба в податкових органах
  • Стаття 342. Посадові особи органів державної податкової служби
  • Стаття 343. Спеціальні звання
  • Стаття 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби
  • Стаття 345. Захист особистих і майнових прав посадових осіб органів державної податкової служби
  • Стаття 346. Відшкодування державою шкоди, завданої посадовій особі органу державної податкової служби
  • Стаття 347. Обов’язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби
  • Стаття 348. Податкова міліція та її завдання
  • Стаття 349. Структура податкової міліції
  • Стаття 350. Повноваження податкової міліції
  • Стаття 351. Права податкової міліції
  • Стаття 352. Прийняття на службу до податкової міліції
  • Стаття 353. Служба в податковій міліції
  • Стаття 354. Заохочення та відповідальність посадових і службових осіб податкової міліції
  • Стаття 355. Врегулювання конфлікту інтересів
  • Стаття 356. Правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції
  • Стаття 357. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції
  • ПІДРОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
  • ПІДРОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
  • ПІДРОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ ОПЕРАЦІЙ З ВВЕЗЕННЯ НА МИТНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ УСТАТКУВАННЯ, ОБЛАДНАННЯ ТА КОМПЛЕКТУЮЧИХ, ЩО НЕ ВИРОБЛЯЮТЬСЯ В УКРАЇНІ, ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКУ — ПІДПРИЄМСТВАМИ СУДНОБУДІВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
  • ПІДРОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
  • ПІДРОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СТАВОК АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ
  • ПІДРОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ
  • ПІДРОЗДІЛ 7. ОСОБЛИВОСТІ ПОРЯДКУ ПОВЕРНЕННЯ ТОРГОВИХ ПАТЕНТІВ
  • ПІДРОЗДІЛ 8. ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ТА ФІКСОВАНОГО ПОДАТКУ
  • ПІДРОЗДІЛ 9. ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕРНЕННЯ СУМ ПОДАТКУ З ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ІНШИХ САМОХІДНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ, ЗБОРУ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА, А ТАКОЖ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ
  • ПІДРОЗДІЛ 10. IНШІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ